воля

-і, ж.

1) тільки одн. Одна з функцій людської психіки, яка полягає насамперед у владі над собою, керуванні своїми діями й свідомому регулюванні своєї поведінки. || Прагнення досягти своєї мети; рішучість.

2) Бажання, хотіння. || Вимога, наказ.

••

Во́ля ва́ша (твоя́) — як хочете (хочеш), як бажаєте (бажаєш).

З до́брої во́лі — без примусу, добровільно.

Оста́ння во́ля чия — бажання, розпорядження, висловлене перед смертю; заповіт.

Із своє́ї (вла́сної) во́лі — а) як хто хоче (хотів), за своїм уподобанням; б) за власним бажанням, без примусу.

3) Право розпоряджатися на свій розсуд; влада. || Дозвіл, згода, рішення.

••

Віддава́тися на во́лю кому, чому — давати можливість кому-, чому-небудь володіти, розпоряджатися собою.

Во́льному во́ля — як собі хочеш (хочете).

Ма́ти во́лю над ким — вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось.

4) Відсутність обмежень; привілля. || Особисте життя вдома (на противагу військовій службі, перебуванню в навчальному закладі закритого типу тощо).

••

Дава́ти во́лю кому, чому — не обмежувати когось у діях, у виявленні почуттів, не стримувати своїх почуттів.

На во́лі — а) не в приміщенні; б) будучи неув'язненим, вільним; прот. у неволі.

5) Свобода, незалежність; прот. неволя, рабство. || Перебування не під арештом, не в клітці, не на ланцюгу і т. ін.

6) іст. Звільнення селян від кріпацтва.